Прилучаємось до музичної скарбнички

Завдання музично-естетичного розвитку дошкільників

Сформувати у дітей життєву мистецьку активність як важливу складову особистісної культури кожної дитини, спрямованість на сприйняття і творення прекрасного в мистецтві і в житті в цілому, елементарну компетентність у музичному і музично-хореографічному мистецтві.

Закласти у дітей основи музичної культури: інтерес до музики і музичної діяльності; здатність переживати музичні образи і усвідомлювати емоційний зміст творів, елементарно оцінювати їх і висловлювати власні судження; бажання пізнавати і опановувати музичний досвід людства в усіх його видах, виявляти вибіркове ставлення до окремих видів музичної діяльності; потребу спілкуватися з приводу музики і засобами музики.

Прищепити дітям естетичне ставлення (почуття краси, гармонії, виразності, грації, вишуканості тощо) до музичних творів, музичних явищ і мистецтва в цілому, до власної музичної діяльності та інших людей у процесі активної музично-практичної діяльності виконавства, творчості й сприйняття музики, а через це — емоційно-ціннісне ставлення до світу взагалі.

Сформувати у дітей основи музичного сприймання (емоційна чутливість, цілісність і диференційованість сприймання, творча уява), різноманітні практичні виконавські навички — співочі, музично-рухові, музикування, творчі виконавські вміння в основних видах дитячої музичної діяльності.

Розвинути у дітей загальну музикальність як комплекс музичних здібностей (емоційний відгук на музику, музичний слух і чуття ритму, музичне мислення, музична уява, музична пам'ять), спеціальні здібності музичного і музично-рухового виконавства (чистота співочих інтонацій і якість звукоутворення, узгодженість «інструментальних рухів», виразність і координація у різних видах музичних рухів), здатність до дитячого творчого самовираження — інтерпретації, варіювання, імпровізації у музично-руховому, пісенному, інструментальному вико­навстві.

Умови успішної педагогічної роботи

                  Професійність музичного керівника і вихователів:

–    висока виконавська музична майстерність, музично-теоретична і методична підготовка;

–    обізнаність у вікових особливостях росту і розвитку дітей, уміння спостерігати за дитячими особистісними і, зокрема, музично-естетичними проявами під час занять і у вільний час, особиста зацікавленість в успіхах дітей;

–    володіння методикою музичного виховання дошкіль­ників у цілому, варіативність її застосування в усіх видах і формах організації музичної діяльності, під час індивідуальних і колективних занять з дітьми в груповій кімнаті й музичній залі;

–     уміння розробляти зміст музичних занять, розваг і свят відповідно до вікових особливостей дітей, можливостей конкретної групи, інтересів і схильностей кожної дитини та своєрідності музичного, вокального, музично-хореографічного, театрального мистецтв.

Гнучке застосування традиційних та нових методів і прийомів музичного виховання, навчання й розвитку дітей в основних видах дитячої музичної діяльності та формах організації:

–     створення атмосфери повсякденного звернення до музики як до життєво необхідних дитині гарних емоційних вражень, підтримки і розвитку самостійних музичних проявів;

–      турбота про високу художність і доступність музичного репертуару, про можливість вираження ним ставлення дітей до навколишньої дійсності, природи, людей, самого себе, соціальних явищ, своєї країни;

–       заохочення дітей у процесі слухання до індивідуальної інтерпретації музики, до асоціації музичних переживань з поза музичними життєвими образами, подіями з власного життя;

–       організація переживання дітьми деяких програмних п'єс композиторів, співаночок, пісень як у процесі слухання, так і шляхом пластичного розігрування, музикування;

–        залучення дітей до співробітництва, співтворчості, спілкування з педагогом, один з одним під час всіх видів і форм музичної діяльності;

–        забезпечення виразного музично-рухового показу до­рослого, оптимальних прийомів розучування рухів, заохо­чення дитячої самостійності й виконавської музично-рухової інтерпретації, варіативності, імпровізації;

–         сприяння усвідомленню дітьми українських мистецьких традицій, музичного, пісенного, музично-ігрового, музично-танцю­вального фольклору через ознайомлення з особливостями виникнення і традицією побутування хороводу, музики, гри, танцю, пісні;

–         обережність, турботливість, зваженість щодо індиві­дуальних голосових можливостей дітей та їх розвитку: вдома і в садочку мова дорослих і дитини нефорсована, неголосна, таким має бути і спів музичного керівника, вихователя, дітей; особливості вокального репертуару повинні дозволяти співати як окремим, більш обдарованим дітям, так і всім дітям групи й у зручній для них теситурі, що передбачає транспонування пісень музичним керівником;

–          заохочення спільного музикування дорослих і дітей, елементарної індивідуальної інструментальної імпровізації на заняттях і вдома, створення дорослими ситуацій виклику для мистецької самореалізації дитини, заохочення рефлексії після музичних занять-зустрічей, розваг, свят;

–         збагачення процесу музичного виховання дітей спеці­альною музичною інформацією (види і жанри мистецтва, композитори, термінологія тощо) і широкою культурною — з української культури як провідної (звичаї, традиції тощо), в атмосфері якої зростає дитяча особистість, а також різних народів і країн світу.

·                   Добре сплановане дорослими мистецьке оточення в груповій кімнаті і спеціально обладнане спільне для всіх дітей садочка естетичне середовище музичної зали (змінне і гнучке):

–       сучасне середовище групи має поєднувати традиційні й нові компоненти, спрямовані на задоволення спільних для всіх дітей музичних потреб та індивідуальних інтересів дошкільника різними засобами (музичні іграшки-інструменти, книжки-співанки, ігрові й танцювальні атрибути, елементи народного вбрання, музично-дидактичні ігри, музична апаратура, касети, диски, тощо), на актуальні виховні завдання колективу групи (готуємося до розваги, свята тощо);

–         музична зала має бути просторою, світлою, з міні­мумом меблів, бажано з нелакованою підлогою (безпечна для здорового дихання і пересування дітей), з добре настроєним фортепіано (акордеон, баян, електронне піаніно, синтезатор), аудіо та відео апаратурою (музичний центр, магнітофон, телевізор), музичною фонотекою (касети, диски з творами народної, класичної музики і сучасних авторів), музично-дидактичними іграми;

–          забезпеченість музично-педагогічного процесу різноманітними дитячими музичними інструментами; художніми атрибутами для ігор, хороводів, танців; наборами лялькових театрів різних видів; елементами дитячих образно-ігрових костюмів і українського національного вбрання; додатковими поза музичними художніми засобами, доречними в педагогічному процесі; нотною бібліотечкою і методичними виданнями для роботи з дітьми.

                 Співробітництво вихователів, музичного керівника і батьків:

–      музичний керівник і вихователі спільними зусиллями організовують педагогічний процес заради музично-естетичного і загально особистісного розвитку дітей;

–         педагоги поважають культурні традиції кожної родини, залучаючи дошкільнят як до українського і світового му­зичного мистецтва в цілому, так і, зокрема, до мистецької культури тих національностей, до яких належать діти групи;

–          батьки цікавляться успіхами доньки чи сина в музичній діяльності, звертаються за порадами до педагогів, посильно допомагають і беруть участь у педагогічному процесі.

МУЗИКОТЕРАПІЯ

        Музика — невід'ємна складова нашого буття. Вона робить життя змістовнішим, веселішим, ціка­вішим, збагачує різними емоціями. У дитсадку діти чи не найбільше полюбляють музичні заняття, роз­ваги, свята, музичні паузи.

       Музикотерапія передбачає використання спеці­альної добірки музичних творів з метою впливу на емоційно-почуттєву сферу малюка, його духовне зростання, забезпечення релаксації та емоційно­го тла для оптимізації різних видів діяльності. Му­зику можна використати для надання психолого-педагогічної допомоги дітям з інтелектуальними, мовленнєвими, руховими, сенсорними, емоційними порушеннями.   

Насамперед музика впливає на емо­ційну сферу дитини, вона також є засобом невербальної комунікації та одним з можливих способів пізнання світу.

       Розглянемо деякі дитячі музичні ігри з погляду їх­нього розвивально-терапевтичного впливу на осо­бистість дошкільнят.

       В основу таких ігор кладуть невеликі музично-поетичні твори, в яких розкриваються різні життєві колізії засобами рухових елементів.

Особливо подобаються малюкам ігри-забави з дорослими, як-от: "Ладки, ладоньки, ладусі", "Плес­каємо — тупаємо", "Одна ніжка тупоче, а другая не хоче" тощо. Тут велике значення має встановлення емоційного контакту між дитиною та вихователем чи батьками, пробудження в малюка почуття довіри до дорослого. У поєднанні дій зі словами пісеньки малюк вчиться вслухатися у звуки мови, сприймати та відтворювати її ритм, окремі звукосполучення і поступово вникати в їхній зміст.

Для створення гарного настрою в групі можна використати "хвилинку сміху", заспівавши частівку, ось, наприклад, таку:

Руки мила вранці Шура,

А обличчя геть забула.

Шепотіла їй верба:

"Ой, яка, яка ганьба!".

Діти отримують велике емоційне задоволення від інсценізації пісень. Наприклад:

Лесь гриби збирав у кошик,

 А вони такі хороші.

Раптом хтось зашелестів,

Лесь злякався, затремтів.

Коли глянув — то їжак,

Весь колючий, мов будяк.

Лесь відразу засміявся:

Він даремно налякавсь.

Дитячі музичні ігри супроводжуються музично-поетичними вставками, кожна з яких має своє при­значення — повідомляє про початок гри або якийсь її етап, коментує події тощо. Наприклад, у музичній грі "Сонечко, дощик та гроза" музичні вставки зо­середжують увагу дітей на зміні рухів та виконанні відповідних завдань. Діти мають швидко зреагува­ти на музичний вступ до пісень "Сонечко" або "До­щик", починати співати їх, робити відповідні рухи, а на звучання музичної вставки "Гроза" — сховатися під великою парасолькою.

Така гра, як "Хто здивує і потішить усіх?", впливає на розвиток музичного слуху, пам'яті і ви­конує емоційно-терапевтичну функцію. Проводиться вона так: дорослий заздалегідь готує краплинки-"сюрпризики"   і  ховає  їх  у  незвичних  місцях  — у шафах, під стільчиком. Сюрпризами можуть бути цукерки, сердечки, дрібні іграшки. Діти знаходять сюрпризи, орієнтуючись на зміни гучності музики: "тихо-голосно".

Гра "Добрий друг". Діти під музику крокують по колу. Коли музика стихає, дорослий дає м'ячик од­ній дитині і та, називаючи ім'я свого друга, розпо­відає про його добрі справи і вчинки.

Пречудово в світі жити

І по-справжньому дружити,

І любити геть усіх —

Хай лунає пісня й сміх.

Музично-театралізована постанова "Зайчик і Горобина" за творами В.О.Сухомлинського (4р.ж.)

Підготували: музкерівник Тимофеєва Н.І., вихователь Кормишова Н.С.

Мета:

·        познайомити дітей з творами В. О. Сухомлинського засобами театралізованої діяльності;

·        продовжувати знайомити дітей з виставою як видом сценічного мистецтва;

·        формувати вміння відтворювати дії за змістом художніх творів, використовуючи міміку, відповідні жести;

·        розвивати інтонаційну виразність мови, артистичні здібності, фантазію, уяву;

·         виховувати любов до прекрасного, почуття дружби та взаємодопомоги.

Декорації: зимовий ліс (ялинки, горобина, пеньок, горбочок), бутафорські сніжки, казкові сани.

Дійові особи : 

Ведуча

Зима

Зайчик

Горобина

Вітер

Діти (хлопчики-зайчики,  дівчатка-горобинки)

Ведуча: За лісами, за морями

                Відчиняє сонце брами.

                А за брамами отими

                Золотими, чарівними

                Диво – казка походжає,

                В гості малюків скликає.

                Пришла до нас бабуся

                У білому кожусі

                Поля причепурила, пухнастим снігом вкрила

                Відгадайте – хто вона

                Ця бабуся чарівна? (Зима)

Під музику заходить Зима. Кружляє у танку.

Ведуча: Завірюха завиває,

                Всі дороги замітає.

                Землю ковдрою м’якою

                Укриває за собою

                Вітер дме без перестанку

                Трудиться Зима до ранку.

Зима: Ось і я! Уклін усім!

           Щось у вас тепленько,

           Я покличу Сніговія –

           Стане холодненько.

           Снігу, білий сніженьку!

           Посипай доріженьку.

           Насип цілу гору

           Біля цього двору.

           Тут діти маленькі гуляти раденькі.

           У них голосочки, мов срібні дзвіночки.

Пісня про зиму

Зима: Чудова пісня, малята.

           Ось вам санчата.

           Запрошую вас, друзі,у ліс цей дивний погуляти

Діти парами під музику «їдуть до лісу».

Зима: Тихо в зимовому лісі.

           Снігопад стежки замів.

           Тільки хто це на горбочку

           Так тихесенько присів?

           Білий хвостик, білі лапки.

           В теплій шубці, хоч куди

           Не страшні і холоди

           Хто це, діти? (Зайчик)

Під музику з’являється Зайчик.

Зима: Зайчик наш щось засмутився …

           Зайчик наш щось зажурився …

          А ми, друзі, розвеселим його веселим таночком.

Танок із сніжками.

Зима: Вуханчик наш так розходився,

           Що у танок запросився.

Танок Зайчиків.

Зима: У лісі сніг, у лісі звірі

           Ось зайчата скачуть білі.

           Щось білі с з голоду тремтять …

           Бідні зайчики голодні.

Зайчик: Ми ще не снідали сьогодні.

Зима: Так ось же на горбочку

           Хтось стоїть у віночку.

Горобина: Хто в хустині червоненькій

                    Став у лісі між дубів?

                    Може дівчинка маленька

                    Назбирать прийшла грибів

                    Ні не дівчинка там стала

                    Горобина виростала.

Зима: Після морозу і снігу гідки горобини стали солоденькі, червоненькі та смачненькі. Пригощайтесь , зайченята! Бігають зайчики навколо дерева, а ягідки високо не дістать, то просять Горобину.

Зайчик: Красуня Горобина, ягід своїх не жалкуй

                Голодних зайчиків почастуй.

Зима: А Горобина стоїть хитається, своїми ягідками пишається і каже.

Горобина: Попроси Вітер:

                    «Вітер, Вітер, дуй сильніше.

                    Ягідки червоні відірви скоріше!»  

 Зайчик: Будь ласка! Вітер, Вітер, дуй сильніше,

                Ягідки червоні відірви скоріше !

Зима: Діти, давайте і ми подуємо на Горобину всі разом,

           А то щось Вітер не чує.

Діти дують.

Зима: А ось і Вітерець летить.

Танок Вітру.

Вітер: Лечу, лечу, вам допоможу.

Кружляє навколо дерева.

Зима: Вітер літає, гілки, ягідки гойдає.

           Падають горобинки на сніг прямо зайчикам до ніг.

Танок Горобинок та Зайчиків.

Зима: Наїлися зайчики ягід. Дякують Вітрові та Горобині за ласку. Ось і закінчилась моя казка. Відпустіть мене, будь ласка.