Виховання - це  увесь процес формування особистості й підготовки її до активної участі у виробничому, суспільному й духовному житті. У дещо вужчому, але конкретнішому вираженні зміст виховання в народній педагогіці охоплює формування морального обличчя, інтелектуальний і фізичний розвиток, прищеплення працьовитості й естетичних смаків.

Виховна робота нашого дошкільного закладу направлена на виконання завдань і вимог програми розвитку дитини "Українське дошкілля". Весь навчально-виховний процес відповідає віковим та психологічним особливостям дітей.

     В процесі навчально-виховного процесу педагоги нашого дошкільного закладу стараються дотримуватись таких принципів:

1.Принцип народності передбачає єдність загальнолюдсь­ких і національних цінностей; забезпечення національної спря­мованості виховання; оволодіння духовними багатствами свого народу: мовою, традиціями, звичаями, національно-етнічною культурою; шанобливе ставлення до національних надбань тих народів, які мешкають в Україні.

2.Принцип демократичності потребує подолання автори­тарного стилю виховання; забезпечення співробітництва вихова­телів і вихованців; врахування думки колективу й кожної особи­стості; виховання особистості як вищої природної і соціальної цінності; формування колективу на засадах волі і прагнень його членів; в цілому формування вільної особистості.

3.Принцип природовідповідності спрямований на врахуван­ня багатогранної природи людини, особливостей її анатомо-фізіологічного і психічного розвитку.

4.Принцип гуманізації передбачає створення оптимальних умов для інтелектуального і соціального розвитку кожного ви­хованця; виявлення глибокої поваги до людини; визнання при­родного права кожної особистості на свободу, на соціальний за­хист, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності, на самореалізацію фізичних, психічних і соціальних потенцій, на створен­ня соціально-психічного фільтра проти руйнівних впливів нега­тивних чинників навколишнього природного і соціального сере­довища; виховання у молоді почуттів гуманізму, милосердя, доб­рочинності.

5.Принцип неперервності випливає з того, що виховання є багатогранним і багатофакторним процесом, який не обмежуєть­ся ні часовими, ні віковими рамками; виховання здійснюється з часу народження і триває впродовж усього життя; соціальне і природне середовище, діяльність особистості так чи інакше впли­вають на формування певних якостей; процес навчання — важ­ливий чинник виховання як через зміст навчального матеріалу, так і через організацію діяльності.

6.Принцип індивідуалізації та диференціації: врахування у навчально-виховному процесі індивідуальних особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку особистості; засто­сування засобів впливу на особистість з урахуванням її індивіду­альних фізичних і соціально-психічних властивостей; моделю­вання на основі індивідуальних потенцій групових та індивіду­альних програм розвитку, стимулювання фізично-оздоровчої, предметно-практичної, навчально-пізнавальної, соціально-кому­нікативної, орієнтаційно-оцінної діяльності вихованців.

7.Принцип єдності виховання і життєдіяльності: процес виховання — не відокремлена сфера діяльності уособлених лю­дей, він є цілісною системою організації життєдіяльності дітей і дорослих у сім´ї, школі, на виробництві, в соціально-природно­му середовищі; кожен компонент такої діяльності певним чином впливає на формування тих чи тих якостей особистості; органі­зовуючи будь-який вид діяльності, необхідно дбати, щоб вона несла в собі виховний потенціал.

8. Принцип етнізації передбачає наповнення виховання на­ціональним змістом, спрямованим на формування національної свідомості і національної гідності; створення умов для дітей усіх національностей, що є громадянами України, навчатися рідною мовою, вивчати традиції, звичаї, обряди свого народу; забезпечувати умови для відчуття етнічної причетності до свого народу, його культури, формування рис національної ментальності; ви­ховувати в молоді почуття соціальної відповідальності за збере­ження, примноження і продовження етнічної культури.

9. Принцип послідовності і систематичності вимагає забезпечувати певний вплив на особистість дитини з урахуванням
її вікових можливостей і розвитку, поступово розширювати сис­тему вимог до діяльності; забезпечувати доцільну єдність вимог до вихованця з боку вихователів (членів сім´ї, та ін.): створювати оптимальні умови для вияву самостійності вихован­ця при розв´язанні виховних завдань, дбаючи про розумне педа­гогічне керівництво.

10. Принцип культуровідповідності передбачає невід´ємний
зв´язок виховання з культурними надбаннями людства і, зокре­ма, свого народу: знання загальнолюдських багатств у царині культури, особливостей розвитку та становлення національної культури і її взаємозв´язку з загальнолюдською, знання історії свого народу, його культури; забезпечення духовної єдності та спадкоємності поколінь.

Наступність ДНЗ та школи    

     Наступність у системі народної освіти - це встановлення взаємозв'язку між суміжними її ланками з метою послідовного вирішення завдань навчання і виховання. Наступність дитячого саду і школи передбачає взаємозв'язок змісту їх виховно-освітньої роботи, методів її здійснення. Н. К. Крупської, відзначаючи органічний зв'язок дитячого саду і школи, підкреслювала: «Якщо ми поставимо правильно дошкільне виховання хлопців, ми тим самим піднімемо школу на вищий щабель ...».

Дошкільне виховання - перша ланка єдиної системи народної освіти.

      Наступність дитячого саду і школи передбачає, з одного боку, передачу дітей до школи з таким рівнем загального розвитку і вихованості, який відповідає вимогам шкільного навчання, з іншого - опору школи на знання, вміння, якості, які вже придбані дошкільнятами, активне використання їх для подальшого всебічного розвитку учнів. Працівники дошкільних закладів повинні добре знати вимоги, які пред'являються дітям у I класі, і відповідно до них готувати старших дошкільнят до систематичного навчання.
Наступність між дитячим садом і школою здійснюється як за змістом навчання і виховання, так і за методами, прийомів, організаційних форм навчально-виховної роботи.
     Початкова школа покликана допомогти учням в повній мірі проявляти свої здібності, розвинути ініціативу, самостійність, творчий потенціал. Учитель початкової школи для підвищення ефективності навчання використовує ігрові прийоми, часто застосовуються в дитячому саду; вихователь дитячого саду включає в процес навчання спеціальні навчальні завдання, вправи, поступово ускладнюючи їх, і тим самим формує в дошкільнят передумови навчальної діяльності. Заняття як форма навчання в дитячому садку передують уроку в школі.
       Підготовка до навчання в школі тих дітей, які не відвідують дитячий садок, здійснюється в підготовчих класах, організованих при школах (Ці заняття в нашій школі проходять з вересня). Успішність реалізації цього завдання багато в чому залежить від сформованості в учнів пізнавальних інтересів в дитячому саду. Проблема розвитку пізнавального інтересу дитини вирішується засобами цікавості, гри, створення нестандартних ситуацій на заняттях.

     Чому потрібно навчити дитини в дитячому саду, окрім програмних вимог до знань і вмінь?
     Формування готовності до навчання в школі означає створення у дітей передумов для успішного засвоєння навчальної програми і входження в учнівський колектив. Це тривалий і складний процес, метою якого є всебічний розвиток дошкільнят.
     Необхідно розрізняти спеціальну і загальну готовність дитини до навчання в школі. Спеціальна готовність визначається наявністю у нього знань, уявлень і вмінь, які складають основу вивчення насамперед таких шкільних навчальних предметів, як мови, математика. Загальна готовність визначається його фізичним і психічним розвитком.

 Фізична готовність - це хороший стан здоров'я дитини, витривалість, опірність несприятливим впливам; нормальні антропометричні дані (зріст, вага, окружність грудної клітки), хороший рівень розвитку рухової сфери, готовність руки до виконання тих дрібних, точних і різноманітних рухів, яких вимагає оволодіння листом ; достатній розвиток культурно-гігієнічних навичок і ін Фізично розвинута дитина легше справляється з труднощами, пов'язаними з систематичним навчанням у школі.

     Під психологічною готовністю розуміється перш за все рівень інтелектуального розвитку, Наприкінці старшого дошкільного віку діти володіють значним колом знань про навколишнє, про життя людей, про природу. Обсяг цих знань визначений програмою дитячого садка. Важливо, щоб дошкільнята засвоїли не окремі відомості, а оволоділи системою взаємопов'язаних знань, на основі яких можливо вести предметне навчання в школі. Велике значення має розвиток у них пізнавальних інтересів, допитливості. Це основа для формування у дітей в школі різноманітних навчальних інтересів.

     Важливим компонентом психологічної готовності дитини до навчання в школі є морально-вольова готовність. Навчальна діяльність вимагає довільного уваги, цілеспрямованого запам'ятовування, вміння контролювати свою поведінку, дисциплінованості, відповідальності, самостійності, організованості і т. д. У поняття морально-вольової готовності включаються також ті моральні якості, які допоможуть дитині увійти в новий, шкільний колектив, активно включитися в громадську роботу: чуйність, доброзичливість, взаємодопомога, організаторські вміння.

     Дитина повинна бути готовий не тільки до нової діяльності в школі, але і до нового соціального стану учня, який має свої права і обов'язки

     Робота дитячого садка по підготовці дітей до школи починається з самого першого дня приходу в дитячий сад. Вся система виховно-освітньої роботи дитячого саду передбачає формування готовності дитини до шкільного навчання. Старша до школи група відрізняється від інших вікових груп тим, що в ній завершується виконання всіх завдань виховно-освітньої роботи, передбачених «Програмою виховання в дитячому саду». У старшій групі значно підвищується вимогливість до чіткого виконання дітьми режиму дня. Якщо вони тривалий час відвідують дитячий сад, то у них уже виробилася звичка до заняття одними і тими ж видами діяльності в певний час. Діти добре знають їх зміст і особливості, підготовлені до їх виконання.
       Головне завдання вихователя - посилити контроль та надавати допомогу дітям в якісному і своєчасному виконанні завдань, вимагати обов'язкового досягнення кожною дитиною поставлених перед ним цілей. Ускладнення змісту їх діяльності у старшій групі повинно поєднуватися з більш високою ефективністю її здійснення.

Важливо, щоб дошкільнята вміли розподіляти свою діяльність в часі, не розгойдуючись братися за роботу, виконувати її в потрібному темпі і вчасно завершувати. Дітей, не привчених в попередніх вікових групах до потрібного для тієї чи іншої діяльності темпу, вихователь змушений квапити, а поспішне завершення роботи знижує її якість.
       У цьому віці триває робота з формування самостійності у дітей, яка дуже важлива для успішного навчання дитини в школі. Навчальна діяльність, виконання тренувальних завдань займають більшу частину дня першокласника. Чи збирається він у школу, чи займається на уроці, або виконує перші громадські доручення - скрізь необхідно прояв самостійності. Вранці він сам робить гімнастику, не забуває взяти все необхідне для школи. Навички самостійної роботи допомагає йому справлятися із завданнями в класі і вдома. Першокласник повинен вміти планувати і контролювати свою роботу, помічати свої досягнення і бачити недоліки; використовувати досвід, набутий при виконанні одних завдань, для вирішення інших. Ці вимоги визначають завдання розвитку самостійності в дітей цієї групи

     До шостого року життя у дошкільнят накопичується певний досвід прояви самостійності в окремих видах діяльності. Наприклад, в самообслуговуванні, праці в природі рівень її вже досить високий, тоді як розвиток цієї якості особистості навчальної та ігрової діяльності як і раніше вимагає невпинної уваги вихователя.
     Діти старшої групи повинні вміти самостійно виконувати окремі доручення: організувати групу однолітків для ремонту книг, виступити в ролі помічника вихователя на прогулянці, провести рухливу гру і т. п. Діти цілком впораються з такими дорученнями, якщо їх підготувати, показати і розповісти, як це робити. За успішне виконання доручення дитини необхідно заохотити.

     Діти оцінюють результат своєї діяльності, порівнюючи його з результатами діяльності однолітків. До кінця перебування в дитячому саду вони набувають достатній досвід аналізу виконаного завдання, вміють критично поставитися до зробленого. Формування у дошкільників самостійності в дитячому саду здійснюється у всіх видах діяльності під керівництвом вихователя

     Виконання програми фізичного виховання дітей передбачає не тільки рішення загальних його завдань, а й формування стійких звичок до різних видів загартовування, потреби у виконанні ранкової гімнастики і фізичних вправ, прагнення до вдосконалення рухів, вміння проводити їх зі своїми однолітками. Важливо забезпечити виконання рухового режиму, який сприяє поліпшенню стану здоров'я та фізичного розвитку дітей, розвиває їх опорно-руховий апарат, тренує і вдосконалює фізіологічні функції організму, забезпечує засвоєння доступних їм за віком рухів, формує витривалість організму.
Недостатня рухова активність - гіподинамія - перешкоджає успішному вирішенню завдань фізичного виховання, створює несприятливі умови для розумового розвитку дітей, знижує їхню інтелектуальну активність і працездатність.

У роботі з дошкільниками особливе місце займають спортивні види фізичних вправ. Ходьба на лижах, катання на ковзанах, санках, велосипеді, плавання вимагають участі різних груп великої мускулатури, дають хорошу фізичну навантаження.

      Якщо дитина в дошкільному віці освоїть ці види фізичних вправ, полюбить спортивні ігри та розваги, то це з'явиться передумовою до того, що і в шкільні роки він буде ними займатися у вільний час. Це послужить і відпочинком від розумової роботи, і засобом подальшого оздоровлення організму.

У роботі з дошкільниками не можна недооцінювати і рухливу гру. У ній удосконалюються основні рухи, виховуються такі риси характеру, як сміливість, спритність, витримка. Рухливі ігри носять колективний характер, тому вони вимагають злагодженості рухів і дій, виконання певних правил. Діти самі приходять до висновку про те, що без виконання правил гра нецікава. Хвилювання, яке дитина переживає в грі, мобілізує його сили і сприяє досягненню хороших результатів у виконанні рухів; таких результатів в інших умовах, поза грою, він, можливо, і не домігся б. Чергування ігор з різними видами вправ - важлива умова рівномірного розвитку всіх рухів.

   Велике місце у фізичному вихованні дітей відводиться прогулянці. Правильно організована, вона містить великі можливості для розвитку самоорганізації в різних видах діяльності, прояву ініціативи. До підготовки прогулянки вихователь привертає самих дошкільнят. Розмови з дітьми про зміст прогулянки (чим будемо займатися, у що грати, що візьмемо з собою, як краще організувати гру і т. д.) вчать дітей обмірковувати майбутню діяльність, планувати її. Можна запропонувати окремим хлопцям розповісти, що вони будуть робити на прогулянці, що їм для цього буде потрібно. Така робота сприяє формуванню досвіду планування виконання завдань.

    Вихователь піклується про повноцінний, достатній сон дітей, що є профілактикою передчасного нервової перевтоми. Повідомляє батькам про бажаність денного сну і для першокласників.

   Основоположним принципом сучасного навчання в школі є виховує і розвиваюче навчання, що передбачає розвиток у дітей пізнавальних процесів, інтересу до знань. У реалізації цього принципу в дитячому саду особливо важлива роль належить занять, в ході яких планово і систематично вдосконалюється елементарна навчальна діяльність дітей. Це дозволяє вихователю формувати у них розуміння навчальної задачі і готовність, прагнення виконати її, вміння діяти за планом і вказівкою дорослого, використовувати набуті раніше знання й уміння в новій діяльності, володіння способами виконання завдання, здатність до самоконтролю, оцінки та самооцінки. Велике значення при цьому має правильне визначення програмного змісту кожного із занять. Вихователь піклується про розумовому вихованні і розвитку кожної дитини, ставить його перед необхідністю, вирішуючи розумові завдання, витрачати певні зусилля. Поступово, в процесі навчання у дітей виникає усвідомлене ставлення до завдань, вміння вслухатися, вникати в пояснення вихователя, прагнення досягати добрих результатів не заради похвали, а для задоволення від результатів праці. У дошкільнят формується вміння працювати зосереджено, в певному темпі, підвищується працездатність.

    Вихователю треба добре знати дітей своєї групи, їх можливості, здібності. Одні з них уважні, добре розуміють його вказівки і орієнтуються в них, інші не вислуховують їх до кінця, деякі діти, перш ніж приступити до виконання завдання, обмірковують його, інші приступають до роботи поспішно, одні діти займаються із задоволенням, проявляють інтерес до знань , інші пасивні і займаються тому, що все це роблять, і т. д. Завищені або занижені вимоги гасять пізнавальні інтереси дітей, перешкоджають формуванню елементів навчальної діяльності. Вихователь, проводячи заняття, враховує індивідуальні особливості дошкільників, рівень їх знань і вмінь. Наприклад, одним дітям він дає завдання скласти творчий розповідь по картині, інших, яким таке завдання на даному етапі складна, залучає до складання описових розповідей.

        Індивідуальний підхід у процесі навчання передбачає поступове ускладнення розумових завдань, способів їх виконання. Наприклад, дітям, які не вміють складати розповідь, вихователь дає його план, а потім пропонує виконати завдання самостійно. Якщо він найчастіше орієнтується на дітей більш активних, а боязкі, повільні залишаються поза його увагою, то це породжує в останніх прогалини в знаннях, уміннях, загальмовує їх розвиток. Такі діти важко засвоюють програму I класу, не справляються з вимогами, які пред'являє школа до розумової діяльності учня. Приділяючи ж мало уваги дошкільникам, які добре і швидко засвоюють матеріал, не даючи їм завдань, що спонукають активно мислити, діяти, вихователь загальмовує їх розвиток, в результаті у них зникає інтерес до знань.
              У роботі з дітьми певну специфіку набуває використання наочних методів і прийомів навчання: вихователь в більшій мірі застосовує їх для активізації розумової діяльності, а не для формування способів дій. Так, показ зразка найчастіше використовується для нагадування дитині про колишньому досвіді, для пожвавлення образів пам'яті, уяви. Наприклад, на занятті з образотворчої діяльності діти розфарбовують димковскую іграшку, виліплену з глини. За зразок їм даються добре знайомі орнаменти. Разом з дітьми педагог розглядає особливості орнаменту, способи його виконання, а потім пропонує їм придумати візерунок і правильно його намалювати. Наприкінці заняття всі разом розглядають роботи, критично оцінюють їх.

       В іншому випадку зразок (іграшка, живопис, муляж) дається дітям після закінчення роботи - для порівняння з ним своєю вироби, перевірки правильності виконання завдання. Якщо вони роблять це постійно, то у них формується самоконтроль, уміння слухати вказівки вихователя і керуватися ними, спостерігати, порівнювати, діяти самостійно, робити відповідні висновки.

       Слід зазначити, що в роботі з дітьми велике значення мають словесні методи навчання (розповідь вихователя, бесіда, що включає заздалегідь продумані питання та ін.) Треба уважно ставиться до вибору словесних методів, правильному їх поєднанню з іншими (наочними, практичними), з тим щоб процес навчання був найбільш активним, а знання засвоювалися усвідомлено.

У старшій групі зберігають свою значущість ігрові прийоми (ігри-вправи, ігри-драматизації, рухливі ігри, загадки і т. д.). Особливе місце відводиться дидактичним іграм. Навчальна задача, поставлена ​​в ігровій формі, робить для дитини зрозумілою мета отримання знань, це підвищує довільну увагу, активізує діяльність, розвиває пізнавальні інтереси.

    Велике значення у здійсненні принципу розвиваючого навчання має керівництво вихователя процесом виконання завдання, його оцінка. При оцінці роботи він повинен цікавитися не лише її результатом (малюнком, аплікацією, складеним розповіддю і т. д.), а й розумовими зусиллями, витраченими дитиною, його старанням, самостійністю, захопленістю справою. Правильна оцінка завжди є виховує. Важливо також враховувати рівень оволодіння дитиною даним видом діяльності, щоб не тільки краще бачити його просування, а й сказати йому про це. Обдуманий аналіз, проведений в тактовному тоні, допоможе дошкільнику зрозуміти свої успіхи і помилки, домагатися кращих результатів

     Аналіз та оцінка робіт разом з виконавцями сприяє формуванню у них важливих навичок, необхідних для навчальної діяльності в школі (порівняння, зіставлення, самоконтроль і т. д.). Навчаючи дітей вмінню аналізувати відповіді однолітків і результати власної роботи, педагог спочатку дає їм зразок аналізу, потім пропонує його план, далі разом з ними складає подібний план, і, нарешті, вони самостійно аналізують роботу товаришів і оцінюють її. В інших випадках він пропонує дошкільнику розповісти про те, що він дізнався, як виконував роботу. Це дуже важливий шлях формування самоконтролю.

     До дошкільнятам пред'являються підвищені вимоги до організації діяльності дітей на заняттях. Продумане, доцільне розташування матеріалів, дотримання послідовності окремих етапів виконання роботи сприяють формуванню навичок розумової праці. Тому дітей вчать готувати робоче місце залежно від змісту і характеру майбутньої діяльності, правильно користуватися посібниками та обладнанням, планувати свою роботу, дотримуватися послідовність її виконання, раціонально використовувати час, працювати в певному темпі і т. д. Підвищуються вимоги і до поведінки дітей на заняттях: правильно сидіти, бути підтягнутим, уважно слухати, не перебивати іншого, доповнювати відповідь товариша і пр.

     Складнішою стає і організація колективної праці. Діти можуть працювати по бригадах під керівництвом бригадира, призначеного вихователем або вибраного дошкільнятами. Необхідно, щоб через бригадирство пройшли всі діти, так як це виховує у них почуття відповідальності за групу товаришів, доручену справу, створює можливість виявляти колективізм, увага, чуйність, входити в різноманітні контакти з учасниками спільної праці (наприклад, допомогти зрозуміти помилку, дати пораду , зробити зауваження однолітку, що надійшов неправильно і т. д.). Використовується і така організація праці, як тривалі чергування (по столовій, занять, куточку природи) з наступними звітами дітей.
             Після екскурсії до бібліотеки, бесід про роботу лікаря або читання відповідних художніх творів можна ввести на якийсь відрізок часу чергування по кутку книги, чергування санітарів з метою закріплення уявлень, нових умінь і виховання інтересу до тих знань, які дошкільнятам повідомлялися.

 Правильно поставлене трудове виховання в підготовчій до школи групі багато в чому сприяє успіху навчання в початкових класах.

Однак не можна забувати, що основною діяльністю дітей підготовчої групи залишається гра. Тематика ігор розширюється, ускладнюється структура ігрової діяльності, удосконалюється керівництво розвитком контактів, взаємин у грі.

  Піклуючись про повноцінну підготовку дітей до школи, вихователь допомагає батькам організувати правильний режим життя дитини в сім'ї, знайомить їх з зразковим обсягом знань, який повинен мати дошкільник при вступі до школи, з тим, як розвивати в нього пам'ять, увагу, здатність аналізувати, порівнювати , узагальнювати, робити висновки, з вимогами, що пред'являються до навчальної діяльності дитини в 1 класі, розповідає про можливості розумового навантаження дітей, про ставлення до результатів їхньої праці.
              Батьки повинні знати, що і як треба читати дітям, як ставитися до їх ігор. Вихователь рекомендує придбати ігри, які сприяють розвитку уваги, пам'яті, орієнтування в просторі, розвитку органів чуття, мислення, мовлення, сприяють уточненню уявлень про навколишню дійсність.
              Вихователь повідомляє батькам, які вимоги пред'являє школа до поведінки дитини, рекомендує, на що їм слід звернути особливу увагу, що робити: про що розмовляти з дітьми, що їм читати, як використовувати у виховних цілях різні твори мистецтва.

     Важливо, щоб в результаті цієї роботи у батьків склалася система знань про підготовку дітей до школи.

Зміст навчально-виховної роботи в школі визначається навчальним планом і програмою.
Навчальний план - державний документ, в якому дано перелік навчальних предметів, обов'язкових для того чи іншого типу навчального закладу відповідно до його цілями і завданнями. Навчальним планом I класу школи передбачено вивчення таких дисциплін, як «Російська мова», «Українська мова», «Математика», «Я і Україна», «Трудове навчання», «Образотворче мистецтво», «Музика», «Фізична культура».

 Два великі розділи: «Навчання грамоті» і «Граматика, правопис і розвиток мови». У кожному з них розкриваються основні завдання навчання, характеризуються вимоги до знань, умінь і навичок, якими учні повинні володіти до кінця навчання в I класі.
             Аналогічно побудовані програми інших навчальних дисциплін. Основною формою навчально-виховної роботи в школі є урок. Разом з тим вчителі використовують різноманітні форми позакласної виховної роботи, спрямовані на подальший розвиток всіх сторін особистості.
             Існує приблизний зміст виховної роботи в школі. У ньому вказані завдання та зміст виховної роботи, що враховують вікові особливості дітей і передбачають активну діяльність кожної дитини.

У практиці дошкільних установ склався певний досвід зв'язку дитячого саду і школи. Виділяють дві лінії, за якими йде встановлення зв'язку з цим: тісний контакт педагогічних колективів дитячого саду і школи і безпосереднє зближення дошкільнят та першокласників.
             Вихователі знайомляться зі змістом і специфікою навчально-виховної роботи у початкових класах школи, визначаючи перспективи розвитку дітей і забезпечуючи той його рівень, який вимагає школа.

У свою чергу, вчителі отримують уявлення про зміст виховно-освітньої роботи, що здійснюється в дитячому саду, з тим щоб спиратися на наявні в дітей знання і досвід.

  Форми зв'язку між цими педагогічними колективами різноманітні:

- Спільне обговорення і вивчення програми I класу і «Програми виховання в дитячому саду», глибоке осмислення їхньої спадкоємності;

ознайомлення вчителів з формами роботи в підготовчій групі, а також рівнем знань і умінь, придбаних дітьми до кінця старшого дошкільного віку;

- З цією метою доцільно присутність педагогів початкових класів на заняттях в дитячому саду (на початку, середині і наприкінці року), спостереження за дошкільниками, індивідуальні бесіди з окремими з них, відвідування педагогічних нарад, проведених в дитячому саду за підсумками роботи у старших групах;

- Спостереження вихователів за своїми вихованцями в перші місяці навчання в школі з метою виявлення того, як вони проявляють себе в новому колективі, як засвоюють програму I класу, які зустрічають труднощі; відвідування педагогічних рад у школі за підсумками успішності учнів перших класів.

В результаті таких контактів педагогів дитячих садків та шкіл досягається їх взаєморозуміння. Вихователі ясніше усвідомлюють вимоги школи, завдання підготовки дітей до навчання і успішніше їх вирішують. Вчителі, в свою чергу, глибше вникають в завдання, зміст і методи роботи дитячого саду, що допомагає їм встановити наступність у методах виховного впливу. Встановлення зв'язку та творчої співпраці між дитячим садом і школою - необхідна умова успішного вирішення завдань підготовки дітей до систематичного навчання.
      За визначенням Д. Б. Ельконіна, дошкільний і молодший шкільний вік - це одна епоха людського розвитку, іменована "дитинством". Вихователь і вчитель початкових класів так само мають багато спільного, тому у них спільне родове ім'я - педагог. Виграють від цього всі, особливо діти. Заради дітей можна знайти час, сили і засоби для вирішення завдання наступності.

На базі нашого закладу педагогічним колективом створено та функціонують такі гуртки:

"грація і пластика"

Керівник гуртка:  музичний керівник Тимофєєва Наталя Іванівна

"Маска"

Керівник гуртка:  вихователь Моргун Надія Миколаївна

"хід конем"

Керівник гуртка:  вихователь Мазя Олена Іванівна

"чарівні пальчики"

Керівник гуртка:  вихователь Жилічева Олена Іллівна

"юні дослідники"

Керівник гуртка:  вихователь Кормишова Наталя Степанівна

"lego"

"комп'ютерна грамота"

"маленькі економи"

Міні-музей "Петриківський розпис"

Міні-музей "Креативна Лялька"

Міні-музей "Багатство рідного краю"

Міні-музей "яєчне дерево"